Отож... Хостел! Вибираючи хостел, я зупинився на Isaac's Hostel. Він відповідав моїм вимогам, хіба що окрім ціни, але це загальна тенденція у Дубліні - ціни досить високі. Крім того мені сподобалося те, який вигляд він мав на фотоках.
Але одна справа дивитися фотографії з сайту і зовсім інше особисто бути присутнім. Якщо глобально - то розташування хостела чудове - в центрі! Якщо ж дивитися на місце розташування більш локально... не дуже. Хостел знаходиться дуже близько до мосту, по якому йдуть колії залізниці/метро (DART). Відстань така мала, що здається можна застрибнути у потяг з вікна хостла. А центральний вхід до хостела знаходиться майже під тим таки мостом.
|
|
Isaac's Hostel ©GoogleMaps
|
|
Хоча треба віддати належне працівникам хостелу, вони намагалися прикрасити це місце як могли. По вулиці висіли кольорові яскраві прапорці та й сам хостел виглядав дуже стильно, в дусі самого Дубліна.
Перший поверх, а саме вітальня, дуже сподобалася. Оформлення стін, товсті дерев'яні балки - кльово. Ну і взагалі тут було багато людей і було весело: хтось роздивлявся карту, хтось грав у карти :), хтось їв, хтось дивився ТВ, хтось обмінювався враженнями.
На ресепшені я дав паспорт, мене знайшли і дали картку-доступу з чеком і пояснили, що чек може знадобитися, якщо я прийду запізно, він є свідченням того, що я дійсно проживаю у хостелі... Я вирішив заплатити зразу за весь термін, не люблю бути винним. І пішов шукати своє ліжко... 3-й поверх (+ground floor +underground floor).. от це хостел... Я приблизно підрахував: я не пам'ятаю скільки кімнат на моєму поверсі, але номер моєї кімнати 317 (тобто як мінімум 17, але їх більше 100%), в хостелі є кімнати від одного до 16 ліжок, у мене було 10 (і це можна вважати приблизну середню кількість на кімнату). Тобто... на моєму поверсі, коли всі місця зайняті (в моїй кімнаті я зайняв останнє вільне ліжко), буде приблизно 170 людей, а у всьому хостелі 510!!! Ой матінко...
На жаль вже починаючи зі сходової клитини хостел стає уніфікованим великим гуртожитком і втрачається атмосфера притаманна вітальні і Дубліну. Вхід на поверхи, та навіть на сходи, за карткою доступу і я певен, що картка пропустить тільки свій поверх.
В цілому, що сподобалося: персонал, сніданки, камера схову.
Що не сподобалося:
- про розташування біля колій я вже писав (це більше стосується тих, кому пощастить опинитися в таких кімнатах). Особисто я від такого сусідства не страждав зовсім.
- на весь мій поверх було дві кабінки чоловічих туалетів і два або три душових кабінки. Як на мене, це замало як для (170/2=85) 85 чоловіків. Як у жінок я не знаю, але думаю, що так само.
- в коридорі, принаймні на моєму поверсі була дерев'яна підлога, яку накрили лінолеумом. Можливо зовнішній вигляд від цього виграв, але скрипіти вона менше не перестала, то ж, коли я повертався до хостелу пізно ввечері, я думав, що розбуджу весь поверх.
- проблем не виникало, але, як на мене, моя кімнатка малувата для 10-ох людей.
- погана вентиляція. На кімнату, в якій жило 10-ро людей одне віконце. Як в інших номерах - не знаю.
Коли я зайшов в номер... Я був у шоці... Я не заглядав по всім ліжкам, але у більшості спали люди... Наголос не на слові "люди", а на слові "СПАЛИ"!!! Це ще до восьмої вечора! Взагалі, щоб не повертатися до цього, кімната кльова (або дивна?)... майже цілодобова тиша... всі весь час сплять. Я знайшов тільки одне пояснення, ймовірно люди використовували хостел у якості постійного житла. Вони важко працюють, стомлюються і рано лягають спати. У мене більше немає пояснень. Адже Дублін - це місто барів, пабів та нічого життя!!!! Який сон о 20-ій???
Я тихенько переклав все, що мені може знадобитися, у маленький рюкзак, великий заховав під ліжко і тихенько прокрався з кімнати. Яку були мої плани? Як завжди - піти гуляти містом.
У вітальні хостела (бо тільки там працював WiFi Internet) сів перевірити останні новини, пошту, відзвітувати рідним, що поки що живий, аж тут дивлюся... а у мене в контактах у Viber тімлідер Ксюша і вона Online. Потім згадав, як я порадив Бену оприлюднити телефони для зв'язку у випадку ЧП. Виявилося, що на один з телефонів було зареєстровано Viber.
Я написав, подякував їм ще раз за все, зізнався, що забувся про бутерброди.. От так ми переписувалися, а я в цей час ходив по вітальні хостелу і роздивлявся проспекти та флаєра. Серед дуже різних цікавинок я звернув увагу на екскурсію від оператора GrayLine до селища Хоут (англ. Howth), захоронення Ньюгрейндж (англ. Newgrange), і до пагорба Тара (англ. Hill of Tara) за 36€. Я дуже зацікавився. Це і по грошах досить помірна плата і повинен бути досить насичений і цікавий для мене тур. Похвалився Ксюші, що знайшов такий цікавий тур, вона погодилася, що тур хороший і недорого... І після декількох хвилин написала, що може і вони з Беном приєднаються до мене.
Я зрадів і підійшов до ресепшена, щоб поцікавитися, може в них є ще якась інформація щодо цього туру. Дівчина зразу передзвонила до фірми організатора... на превеликий жаль, виявилося, що тури йдуть не кожного дня, а тільки по понеділкам, вівторкам, п'ятницям та суботам. Сьогодні (це була субота) автобус вже скоро повинен був повернутися в Дублін, а наступна поїздка аж у понеділок, але там вже всі місця зайняті (на майбутнє - екскурсії бажано замовляти завчасно!) і до того ж тур закінчується після того, як відлітав мій літак, то ж... не підходить. Я був трохи розчарований... шукав по Internet схожі тури від інших операторів, але на жаль, нічого не знайшов. Як я зрозумів, операторів всього декілька, а багато сайтів просто продають їх квитки. От один з операторів був GrayLine, другий - Mary Gibbons, але розклад на дні, які мене цікавили, був однаковим. Зараз, переглядаючи операторів, бачу, що ситуація змінилася, як по цінам так і по розкладу. Так GrayLine вже хоче 41€., а тури від Mary Gibbons змінили розклад (про ціну не пам'ятаю).
Взагалі в Ірландії, хоча напевне як і в інших містах та країнах світу, складається така ситуація, що екскурсії перепродують по 10 раз. І поряд у одного екскурсовода можуть опинитися люди, які заплатили 10€ і 20€. То ж майте на оці!
Я повідомив про новину Ксюшу, на що вона відповіла, що Хоут точно нікуди не втече. Крім того я знайшов інформацію стосовно щоденних безкоштовних пішохідних турів по Дубліну. То ж приблизний план на завтра був: піша екскурсія + селище Хоут з морськими котиками.
|
|
Міст Самуеля Брекета стилізований під герб Ірландії - арфу.
|
|
А сьогодні просто прогулянка містом. Я вийшов до річки Ліффі та пішов вздовж неї аж до морського порту. По дорозі побачив скульптуру пов'язану з Великим Голодом у в Ірландії, досить відомий міст Самуеля Брекета, а також незрозумілих... начебто ведмедів скульптора Патріка О'Рейлі.
Розкажу трохи про велотранспорт. Він дуже популярний і сприймається саме як транспорт, а не як розвага. Це можна було зрозуміти по тому, що Національний Парк Кілларні забезпечував волонтерів, які приїжджали на тривалий час, велосипедами. На велосипедах їздять активно люди різного віку і достатку. Велодоріжки - це само собою.
Але згадав я про велосипеди тому, що під час прогулянки зустрів сервіс прокату велосипедів Coca-Cola Zero dublinbikes, який схожий на той, що я бачив в Батумі. По місту (здебільшого у центрі) розкидано біля сотні точок прокату. Зовні вони схожі на велопарковки. Якщо людині треба велосипед, вона знімає його з парковки і, починаючи з цього моменту, йде відлік часу оренди. Щоб відлік часу припинився, велосипед треба поставити на схожу парковку. Для користування цим сервісом треба завести свій акаунт і покласти депозит на свій рахунок. Тарифи такі: річний абонемент 20€ або абонемент на 3 дні 5€; депозит 150€; перші пів години безкоштовно, а потім 1 година - 0,50€, 2 години - 1,5€, 3 години - 3,50€, 4 години - 6,50€ і за кожна додаткові 30 хвилин - 2 €. Велика кількість стоянок, невеликі розміри Дубліна та тарифи роблять цей сервіс дуже вигідним для пересування по місту..
Коли повертався назад, почало сутеніти. Стало трохи складніше робити звичні фото, саме так я промучився біля скульптури The Linesman, це статуя присвячена людям, які вручну притягували кораблі при швартуванні до причалу. Спробував різні режимі. Сподобалося на тривалій витримці. Вирішив наступного дня ввечері ще пофотографувти саме так.
До хостелу я повернувся десь о 11 вечора і був здивований тим, що двері вже зачинені. Мене впустили, перевіривши чек. В кімнаті вже всі спали. Виходив - всі сплять, прийшов - всі сплять... Що відбувається?..
|
|
Дім Чотирьох Судів
|
|
|
|
Селфі
|
Міст Росі Хакетт (Rosie Hackett Bridge)
|
Після водних процедур я приєднався до сплячої вакханалії. На щастя хропунів у нас не було.
Прокинувся я, напевно, першим у кімнаті, тихенько вдягнувся і пішов шукати їдальню. На ресепшені мені показали де вона знаходиться. Отож, що входить до "континентального сніданку": хліб/тости, варені яйця, масло, чаї, кавае, какао, соки, джеми, мюслі/пластівці і молоко, звісно нелімітовані (хоча я думаю, що якщо помітять, що хтось набирає з десяток яєць собі в рюкзак, то можуть зробити зауваження). Оскільки для мене сніданки були такими впродовж останніх двох тижнів, то я був задоволений. Смачно поснідавши, я почав чекати екскурсовода, який повинен був зайти в хостел о 10.
Для економії часу варто знати - екскурсії організовує компанія Dublin Free Walking Tours, яка є часткою міжнародної компанії/об'єднання HostelCulture. Саме тому, зазвичай у екскурсоводів футболки з символікою HostelCulture. На сайті можна побачити, що екскурсії фактично починаються об 11 і місцем збору є невелика площа біля Центрального Банку Ірландії (на сайті є карта, де показане місце збору). Ми ж прийшли до місця збору завчасно і чекали 11-ї години під дрібним дощем.
Екскурсія сподобалася не дуже. Можливо через погоду, можливо через те, що декілька місць, куди нас планували завести, буди просто зачиненими. Не дуже зрозумілою для мене була обіцянка завезти в The Temple Bar, який є візитівкою Дубліна, і там трохи провести часу. Замість цього ми намагалися увійти до The Old Storehouse, який був зачиненим. Хоча, можливо, виникло непорозуміння, оскільки The Temple Bar - це і назва конкретного бару і всього району в цілому?..
 |
Спочатку ми відвідали Дублінський замок з парком, потім були спроби кудись нас завести (в тому числі і The Old Storehouse паб), лунали поради про хороші паби та ресторани, річка Ліффі, міст О'Конола та Трініті коледж.. Екскурсовод (забувся вже його ім'я) переплітав історію та вигадки, то ж я не радив би ставитися до таких екскурсій серйозно...
В двох словах - Дублінський замок було побудовано у XIII ст. і з того часу він весь час перебудовувався (коли ми були - теж проводилася реконструкція). Найстарішою, ще з тих часів, є так звана Норманська башта, яка колись використовувалась як в'язниця для небезпечних злочинців, а зараз в цій будівлі розміщено музей поліції, тобто не поліції, а ґарди, адже саме так вона називається в Ірландії - ґарда.
Екскурсовод нам ще розказав наступне, що коли будували замок, то архітектори (звісно англійці) хотіли познущатися з ірландців, хоча б символічно. Саме тому фігура Юстиції (або Феміди, залежно від того грецький чи римський пантеон) показана без пов'язки на очах та з мечем, лезо якого дивиться вверх, що вважається позицією нападу. А фігура Марса (або знову ж таки грецького Ареса), яка зазвичай зображається з левом, в Дублінському замку зображена фактично з маленьким левеням. Ці символи використовувалися щоб показати, що суди будуть швидкими, жорстокими і такі як треба, а з безпечним левеням порівнювали всю Ірландію.
Насправді трошки не так. Юстиція (або Феміда) впродовж тривалого часу зображувалися без пов'язок на очах, тільки десь у XV-XVI ст почали одягати їй пов'язку. Почали, але це відбулося не миттєво, крім того багато скульпторів свідомо "не одягали" пов'язку, трактуючи символізм по своєму, адже богиня повинна приймати рішення уважно дивлячись на терези. Саме так була створена статуя Юстиції (Феміди) вже у XX ст. на будинку Центрального Карного Суду у Лондоні, відомого як Олд-Бейлі (англ. Old Bailey). З мечем та сама історія. Щодо Марса (або Ареса), якщо його і зображувався з левами, то дуже рідко - це не його тварина. Крім того лев не є символом Ірландії, це символ Англії. То ж, як на мене, ці підозри, м'яко кажучи притягнуті за вуха...
Досить багато розповідалося на мосту О'Конела. Але...дуже не вдало обрано місце, бо людей там ходить ДУЖЕ багатоі доходило до того, що перехожі кепкували з екскурсовода. Знову ж таки в двох словах. Міст досить своєрідний, він в ширший ніж довший :) Ну і назва - на честь політичного діяча Ірландії Данієла О'Коннела, який був головою ірландської фракції в англійському парламенті та відстоював там права ірландців.
З мосту також видно будівлю Чотирьох Судів "The Four Courts", яка є одним з символів Дубліна. Стара назва не відповідає дійсності, раніше це були суди: Канцелярії, Скарбниці, Лави Короля, та загальної юрисдикції. Під час Великоднього повстання будинок було майже повністю зруйновано і суди тимчасово працювали в Дублінському замку. Зараз там розміщено три суди: Високий, Вищий та окружний суд Дубліна.
Згадане Великоднього повстання, яке було 1916 року, мало на меті зробити Ірландію самостійною від Англії. Це був час, коли Англія брала участь у Першій світовій на боці Антанти (союз Англії, Франції та Росії). Повстанці, по-перше, не хотіли йти воювати за Англію (для них це країна-загарбник), а по-друге сподівалися, що Перша світова війна відволіче Англію та відтягне сили від Ірландії. Сподівання виявилися марними, повстання було придушене. Але саме тоді фактично створилася відома IRA (Irish Republican Army), також повстання дало поштовх для проголошення у 1919 році декларації про незалежність і підтвердження створення Ірландської Республіки під час Великоднього повстання та поштовх для війни за незалежність Ірландії. Англія, знесилена після Першої світової війни та під час війни за незалежність Ірландії, у 1921 році підписано договір про створення окремого домініону, тобто фактично майже самостійної держави Ірландська Вільна Держава.
Закінчуючи історичну довідку пару слів про Північну Ірландію. Північна Ірландія включає в себе 6 з 9 графств провінції Ольстер. Ці графства залишилися у складі Великої Британії, оскільки переважна більшість ірландців там - протестанти, як і більшість у Великій Британії, на противагу Республіці Ірландія, де переважна більшість - католики. От так відбувся політичний та релігійний поділ. Частина IRA були не згодні з таким поділом і вони продовжували вести боротьбу за об'єднання Ірландії але іншими методами, саме через це ми знаємо IRA як терористичну організацію.
Цікавий факт. Відома пісня The Cranberries - Zombie, про яку я вже згадував, розповідаючи про відвідування Courtney's Bar в Кілларні, "присвячена" саме IRA. Пісня була написана після терористичного акту IRA, в результаті якого загинуло двоє хлопчиків. Це трохи пояснює відеоряд кліпу. Так от, багато людей вважають, що пісня і її популярність вплинули на подальше припинення військових дій з боку IRA. Цікавим є вплив культури на життя людей в глобальному розумінні.
Звісно це все нам не розповідали, бо ми б там до вечора були б, але мені здалося, що це важливо для більш повного сприйняття картини.
Екскурсія закінчилася у Трініті коледжі. Точніше не Трініті коледж, а Коледж Святої Королеви Єлизавети та неподільної Трійці біля Дубліна, оскільки це його повна назва. Відповідно до назви зрозуміло, що ініціатором його заснування була королева Англії Єлизавета I. Коледж є частиною Дублінсього університету. Він один з найстаріших університетів у світі.
Крім всього іншого в Коледжі заслуговує на увагу бібліотека. По-перше, це найбільша бібліотека Ірландії. Вона має право на копію кожної книжки, які друкуються в Ірландії або в Англії. То ж вона володіє унікальним книжковим фондом. Доказом цього є наявність, так званої, Келлської книги. Це рукописна книга VIII-IXст, яка складається з чотирьох Євангелій латинською мовою і яка прикрашена дуже складними та яскравими мініатюрами та орнаментами.
По-друге, вражає саме приміщення бібліотеки. Екскурсовод нам, навіть розповів таку байку, що Джорж Лукас хотів використати залу The Long Room у своєму фільмі Star Wars: Episode II – Attack of the Clones. Але коледж не дав на те своєї згоди, тоді він зробив копію цієї зали, яку і використав у фільмі.
Насправді після виходу фільму багато людей помітило, що зала у Храмі Джедаїв схожа на The Long Room. Вони звинуватили Джорджа Лукаса у використання зовнішнього вигляду The Long Room без дозволу, на що його представник відповів, що не існує жодного зв'язку між сценою у фільмі та бібліотекою у Трініті Коледжі.
На тому екскурсія і закінчилася. На останок екскурсовод подякував всім зате, що прийшли, нагадав, що екскурсія безкоштовна, але якщо хтось хоче віддячити йому за екскурсію, то він відмовлятися не буде.
Після екскурсія я поспішив у бік хостелу. Треба було готуватися до Хоута.
Я купив собі поїсти та зв'язався з Ксюшею, щоб дізнатися, чи серйозно вони налаштовані їхати до Хоута? Вони були налаштовані, то ж через деякий час ми зустрілися на станції Конноллі, купили квитки і сіли у потяг. Потяг був відносно пустий. У дорозі Бен розповів, що взагалі-то він сам з рибацького селища, яке знаходиться північніше і взагалі-то цікавіше було б поїхати туди, бо там менше туристів, але з іншого боку, до Хоута ходить DART, по функціям щось схоже на наше метро. Воно у більшій мірі покриває місто і незначну частку передмістя. А до селища Бена треба вже їхати на Commuter Rail Line, тобто на приміському поїзді. От так розмовляючи, ми і доїхали до Хоута.
Пірс |
Місце cliffjumping'у |
У селищі Хотут ми спочатку пішли шукати котиків. Скажу так... рожеві окуляри, які одягла передача "Орел и Решка", впали і розбилися. Котики дійсно є. Але в передачі це поставало, як якесь таїнство, що котики припливають щоб туристи їх погодували. На жаль, все значно прозаїчніше і сумніше. Котиків приваблюють не туристи, а риболовецькі шхуни, які заходять в бухту. І то навіть не самі шхуни, а сміття, яке змивається з трюмів і палуб цих шхун. О так, там є багато залишків риби, дрібної риби... так само як і залишків нафтопродуктів, які з шхун потрапляють у воду. То ж котики є відверто товстими і, як на мене, з ненормальною шкірою та очима :(
Котик і... |
...котик |
Тобі чого?... |
Після котиків ми вирішили поїсти і Бен з Ксюшею вгостили мене національною ірландською стравою - смажена картопля з рибою. Є ще більш досконала з ірландської точки зору страва - додати хліб, тобто хліб зі смаженою картоплею з рибою. Сухом'ятна сухом'ятка...
За їжею вперше за весь час спілкування зачепили політику. Виявляється не всі росіяни підтримують свого президента, то ж є ймовірність, що під час наступних президентських виборів відбудеться зміна президентів.
Після такої їжі хотілося десь сісти і відпочити... або краще лягти. Але виявилося, що у Ксюші є свої меркантильні інтереси - геокешінг. І ми пішли за нашим штурманом. :)
Виявилося, що Хоут - у давнину було рибацьким поселенням, хоча рибу все ще ловлять, а зараз це скупчення елітної нерухомості. Варто лише трохи піднятися від бухти. Що ми й робили.
Бекаси |
Маяк Бейлі перед Дублінською затокою |
Знайшли дві схованки і на одній з них стався кумедний випадок. Підходячи до місця, де повинна бути схованка, ми побачили літню пару, яка милувалася морем. Ми спочатку думали просто зачекати і дати їм пройти, щоб не привертати особливої уваги, хто його знає, що про нас подумають (шпигуни, грабіжники,..)? Але, ймовірно через пейзажі, пара відходити не збиралася, то ж Ксюша і Бен пройшли повз них і почали шукати схованку... Знайшли... Почали показувати знаками, щоб я підійшов, на що я відповів схожими знаками, що я зачекаю, поки літня пара пройде по стежці. А далі Бен, щоб на 100% не привертати уваги крикнув мені з відчутним акцентом: "Олег, иди сюда, мы нашли!" На цей вигук пара відреагувала неочікувано. Жіночка, повертаючись до мене:"А вот и Олег.... Что же они там нашли... а, Олег?.." Мене прямо розривало, але я намагався не сміятися :)) Довелося провести короткий екскурс в геокешінг.
До речі щодо краєвидів, ймовірно, що ми з селища Хоут бачити Уельс. Бен весь час сумнівався, чи то він чи ні, оскільки відстань досить велика, але обрій чітко вирізнявся нерівним краєм суходолу.
Парафіяльна церква Успіння у Хоуті |
Музей старовинного радіо у вежі мартелло |
Трохи стомлені тривалою пішою прогулянкою ми поверталися на станцію.. в цей час у Бена задзвонив телефон. То був Бруно, він завтра збирався приїхати до Дубліна і хотів щоб йому допомогли з місцем, де б переночувати... От тут я вже не стримувався і сміявся на всю... я сказав Бену та Ксюші, що ми (волонтери) будемо вашим прокляттям аж поки не порозлітаємося з Ірландії!!! :))
Прощатися в Дубліні було важко. Але я себе заспокоював, що оскільки вони хочуть прийняти участь в якомусь волонтерському проекті і в Україні, то ми ще зустрінемося!!!! Ех...
Наближався вечір, на який у мене ще були плани. Я вирішив зробити декілька фотографій одної з пам'яток Дубліна, в яку нас обіцяли завести, але так і не завели. Взагалі-то у мене не було якогось особливого бажання зайти саме в Темпл Бар... Просто там гарантовано повинно бути багато людей... а я хотів погратися з витримкою на фотоапараті.
То ж з зупинки автобуса, на якій я посадив Бена та Ксюшу, я пішов гуляти містом, поволі наближаючись до Темпл Бару. Він не обманув моїх сподівань. Людей було багато, яскраво освітлений.
|
|
The Temple Bar
|
|
Повертаючись в хостел, я пройшовся ще кварталом Темпл Бар, сподіваючись побачити ще якісь цікаві бари. Але на жаль..
|
|
Півпені (Ha'penny Bridge) та Греттан (Grattan Bridge) мости з мосту Міленіум
|
|
У хостел знову повернувся, коли вже було темно і знову майже всі спали. Виходить я для моїх сусідів був реально гулящим туристом!!! :))
Рано поснідав та пішов на ресепшен. У мене була проблема. Ліжко треба звільнити об 11... але носитися з рюкзаком аж до відльоту мене аж ніяк не тішило. На ресепшені мене заспокоїли. В хостелі є камера схову, я залишаю 10€ застави, натомість я отримую ключ від камери схову, де можу залишити рюкзак. Потім приходжу, забираю, залишаю ключ і забираю гроші. Не погано.
Я так і зробив, все повкидав у рюкзак, залишив його у камері схову і пішов у місто. Сьогодні треба було виконати важливу місію... Купити сувеніри.
На жаль, то був понеділок, день, коли великі супермаркети TESCO не працюють. То ж доводилося шукати щось інше. Довелося трохи поблукати, але потім пішов через О'Коннелл міст та повз Трініті коледж. Напевно десь через кожні 50 метрів були сувенірні крамниці.
Зі свого досвіду, якість і асортимент кращі у Carrolls Irish Gifts, але ціни вищі. Крім того, якщо до купівлі сувенірів підійти більш організовано, то обрати сувеніри можна заздалегідь на сайті, а не залишати це на останній момент. Крім Carrolls є ще багато сувенірних магазинів, але там вже як повезе і з асортиментом, і з цінами. Оскільки я не спішив, бо спеціально виділив останній день на шопінг, то я купував дещо там, а дещо там.
Коли вже наче все було куплено, я пішов до хостела забрав рюкзак і пішов на зупинку 16-го автобуса. Тут треба бути підготовленим. Справа в тому, що напередодні, коли я садив Бена та Ксюшу, я був свідком того, як водій автобуса відмовив брати пасажирів, аргументуючи це тим, що він не має дрібних грошей на решту. То ж треба при собі мати 3,30€.
Все...дорога додому...