Грузія – територія, яка була відома також як Іберія (Картлі), Колхіда, Гурджистан...
Про Грузію ми всі чули ще з садочка, хоча і у вигляді казок та міфів.
Можливо, саме десь у Грузії, знаходиться скеля, до якої був прикутий Прометей, за те, що дав вогонь людям. Цей міф втілили в життя, створивши туристичну цікавинку – Печеру Прометея.
Це саме до Грузії плавав Ясон за золотим руном. Але тоді ця країна називалася Колхіда. Міф про золоте руно і зараз досить популярний в Грузії. Про це говорить велика кількість пам'ятників, пов'язаних з золотим руном, у Батумі. Сучасники висувають думку, що в давнину за допомогою овечої вовни промивали золотий пісок. Через це вовна ставала золотою. Перевірити цю теорію наразі неможливо.
Колхіда – була країною на сході Чорного моря, вона знаходилася на заході теперішньої Грузії.
На сході ж знаходилося Іберійське царство, яке займало місцевість знану як Картлі. Можливо ці назви не настільки відомі як Колхіда, але про них необхідно розповісти. І ось чому. Грузія – це назва, яку країні дали оточуючи держави, нації: перси називали Гурджистаном, а в казках «Тисячі та однієї ночі» фігурує як «земля гурджей». До цього додався вплив Россії, є версія, що відбулася трансформація імені найбільш шанованого в Грузії святого Георгія (Гурджи).
Самі ж грузини називають свою країну Сакартвело, а себе картвелами. Це особливо стосується більш молодого покоління, яке намагається відгородитися від радянського минулого.
Я ж буду використовувати назву Грузія. Бо ця назва більш звична, її всі розуміють і вона використовується у всьому світі. Картвели вибачайте.
Грузія зацікавила ще взимку. В одного зі знайомих операторів побачив тур до Грузії зі сходженням на г.Казбек (5033м). Трохи пізніше, піднявшись на Говерлу (2061м), я зрозумів, що не так вже й хочу піднятися на Казбек. Тай місця вже були всі зайняті. Але Грузія десь там у мозку залишилась.
Коли вже прийшло літо і треба було визначатися з країною, вибір був невеликим. З цікавих для мене та безвізовими були: Туреччина, Чорногорія, Грузія. В Туреччині було неспокійно і одному їхати для мене було досить ризиковано. Чорногорія відпала, бо я не хотів пляжний відпочинок. В ідеалі мій відпочинок – це огляд якихось визначних місць. В Грузії зацікавили, в-першу чергу, стародавні печерні міста Уплісцихе та Вардзія, печери, гори і трошки море. Відпочинок планувався цивілізованим. Тобто без наметів, з нормальним ліжком, їжею в закладах харчування і т.і. Це я до того, що походи в гірські райони не планувався, можливо в майбутньому... Крім того хотілося подивитися на те, яка Грузія зараз. Бо чув багато відгуків, що країна істотно змінилася у кращій бік. Ну а рейси WizzAir з Києва у Кутаїсі додали впевненості – тож Грузія!
Взагалі, маршрут був таким:
Кутаїсі (A&G) – Тбілісі (B) – Горі (Уплісцихе) – Ахалціхе (E) – Вардзія (D) – Ахалціхе (E) – Батумі (F) – Кутаїсі (A&G). Як на мене, такий маршрут дозволяв ефективно витрачати час. І не їздити одними й тими ж дорогами. Хіба що відрізок Хашурі – Тбілісі треба було проїжджати двічі, але один з них вночі і до Вардзії була тільки одна дорога.
Кутаїсі – Тбілісі планував їхати на поїзді вночі.
Тбілісі - Горі планував їхати через 1 ніч перебування в Тбілісі, може більше. В Горі планував подивитися печерне місто Уплісцихе і їхати далі.
Горі – Ахалціхе планував доїхати в той же день, що й Тбілісі – Горі. В залежності від того, коли приїду, ночувати або в Ахалціхе, або їхати у Вардзію. Також в Ахалціхе збирався подивитися відбудовану/відреконструйовану фортецю Рабат в Ахалціхе.
Ахалціхе – Вардзія, в ідеалі ще збирався по дорозі подивитися залишки фортеці Хертвісі.
Вардзія – Ахалціхе нажаль повертатися треба було по тій же дорозі, інші варіанти відсутні.
Ахалціхе – Батумі планував їхати через перевал Годердзі, також відомий як Годерс (2025 м). Чув дуже багато схвальних відгуків щодо краєвидів.
Батумі – Кутаїсі планував приїхати напередодні вильоту і можливо трохи погуляти по Кутаїсі.
Жити я збирався в hostel’ах та guesthouse’ах. Такий вибір був через те, що я там збирався проводити мінімум часу, але бажано було б провести його з такими ж мандрівниками з інших країн :) Бронювати житло на весь час перебування в Грузії я не бачив сенсу, бо був не впевнений скільки часу і де я буду. Тож я забронював тільки житло в Тбілісі.
Купівля квитків на літак викликала деякі запитання, цікавила реєстрація і багаж. Потім з'ясувалося, що реєстрацію можна пройти в Жулянах, і мій багаж проходить по лімітам, додатково нічого платити не треба. Квитки коштували мені 2508грн в обидва боки. Така висока ціна спричинена тим, що я купив їх за тиждень по відльоту. Якщо купувати завчасно, то ціна стартує десь з 600грн в один бік.
З речей оптимальним було 2 рюкзака. Великий і маленький. Великий – все лахміття, яке не хочеться носити з собою весь час і яке буде здаватися в багаж. Маленький – все цінне, що я буду брати з собою на борт літака і з чим я буду ходити більшість часу.
Рейс у мене був о 6-й ранку. Я вирішив ночувати в аеропорту. На таксі теж можна, але виїжджати з дому треба було б о третій ночі. Це і я не спав би і батько. До того ж я надіявся трохи подрімати в аеропорту.
14 вересня, спакувавши речі, я вийшов у дощ... До Севастопольської площі ще доїхав нормально, а далі до самого аеропорту був змушений чапати пішки по калюжах, бо транспорту вже не було. Прийшовши до Жулян, я побачив, що не один я такий розумний. Вільні місця були відсутні. Потім я дізнався, що крім рейсу на Кутаїсі ще було 2 відлітаючі рейси. Також було багато зустрічаючих. Через деякий час людей поменшало і я вмостився.
В аеропорту дуже сильні протяги, хоч би зробили двоє дверей одні за одними, чи барабанний вхід. Я вже замотався як міг, що б не змерзнути, але подрімати все одно не вдалося.
Ще до відльоту я хвилювався за багаж. Раніше я мандрував з сумками, які були більш менш компактними, цього разу це був рюкзак на 80л. До того ж з великою кількістю лямок та ремінців. Я чудово розумію, що у не запакованому вигляді досить висока ймовірність, щось відірвати, за щось зачепитися і т.і. Забігаючи на перед скажу, що у одного з туристів бачив рюкзак, який мені сподобався - Deuter Traveller. Там всі ремінці застібалися на молнію, до того ж він складався з двох рюкзаків, малого і великого, які можна використовувати як разом так і окремо. Але ціна...
Так от, з собою в дорогу я взяв будівельну стренч плівку, щоб замотати рюкзак, бо не знав, чи є пакування в Жулянах. З’ясувалося, що пакування в Жулянах є (і в Кутаїсі також), але пакування досить символічне. Пакують в великі поліетиленові кульки і заклеюють скетчем. Зверху ще зв'язують декількома стрепами (стяжками). Особисто я, не бачу сенсу в такому пакуванні. Тому був радий, що взяв плівку.
Реєстрація почалася десь на півгодини раніше, тобто десь о 3:30. Для реєстрація знадобився тільки паспорт. Номер замовлення не знадобився. Отримав посадковий талон та здав великий рюкзак у багаж. Як з'ясувалося, в Жулянах вже є невеличкий DutyFree, може комусь буде цікаво. Паспортний контроль, митниця та посадка пройшли без якихось проблем. Хоча деякі пасажири дивують своїм ставленням до оточуючих.
Для тих, хто буде подорожувати WizzAir. Якщо Ви ще не знаєте, то в посадкових талонах місця не вказано. Хто перший – того і капці. У WizzAir є додаткова плата послуга «Пріоритетна посадка», цих людей запускають в салон літака першими і вони можуть зайняти місця. Тож порада, якщо ви подорожуєте великою компанією, то нехай хто-небудь з вас сплатить за пріоритетну посадку. Він зможе зайняти місця у літаку для всієї компанії. Ті, хто летить без пріоритетної посадки, звертайте увагу скільки трапів біля літака. Туди і назад були літаки AirBus320. І в обох випадках я заходив першим через двері, трап до яких був трохи далі.
Я намагався сісти біля вікна, бо хотів сфотографувати схід сонця. Сісти вдалося, сфотографувати – ні. Коли літак піднімався, над Києвом було 3 шари хмар. Коли ми піднялися над хмарами, сонце вже було високо. Але все одно хмари іноді створюють чудернацькі ландшафти...
Перед посадкою літак робив коло і можна було побачити Кутаїсі з висоти, було навіть видно Храм Баграта. Сіли спокійно. Не можу зрозуміти традицію аплодувати екіпажу за посадку. Наче екіпаж не сідає разом з усіма.
Виходячи з літака був вражений... ЛІТО!!!!