Літак під'їхав до терміналу, відкрилися двері і люди почали виходити. Місцеві працівники аеропорту створили, такий собі, коридор, щоб дати зрозуміти, куди треба йти. Цікаво, що, якщо хтось не туди йшов, то працівники звертали увагу хлопками у долоні, типу невпевнених аплодисментів :).
Перевірка, багаж - на вихід!
А на виході вже чекають.... так... вони... таксисти!
Ще у Києві я читав, що автобуси від аеропорту ходять у більшість великих міст Чорногорії, тому пройшов повз них і пішов до траси. Там теж були таксисти... вони чекали на туристів, які вже трохи розслабляться... Як от я... Вийшов діалог трохи схожий на цей:
- По русски понимаете? Куда едете?
- Котор...
- Вы рассчитывали на автобус... а они сейчас не ездят...
- Как не ездят??
- (незрозумілий жест)... точнее они ездят, но в объезд через Лепетане, Муо утром и вечером, днем почти не ездят.
- Сколько до Котора на такси?
- 15€... у меня и жилье есть в Тивате...
- Сколько жилье?
- 20€.... апартаменты... Ты один?.. Есть девочки хорошие... есть россиянки, украинки, белорусски... Познакомишься..
- Не, у меня зарезервировано жилье в Которе, поехали.
Не дивуйтеся, що я так швидко погодився на таку ціну. Перед виходом з аеропорту висить дошка з встановленими цінами на таксі... і до Котора дійсно було написано 15€.
Ну, а далі була розмова, яка є показовою для Чорногорії.
- Откуда ты?
- Украина...
- Оооо... Послушай, я вот люблю и украинцев, и россиян, и белорусов, у меня нет более или менее любимых... Но зачем вы пошли против России?! Вы же братские народы, вы славяне! Не слушайте Америку, они хотят только вас контролировать, они вас не любят, они для вас никто! Вы пошли против России и что у вас с экономикой? Вы Крым потеряли! У Вас война! У вас людей убивают!...
Скажу чесно, я не був готовий до такого. Це був якийсь нескінчений потік думок, емоцій і фантазій...це. навіть не кисельовщина... тут було інше... Він не заперечував, що в Україні воюють росіяни, що це саме Росія з військами відібрала Крим... але "ви повинні любити Росію і ви зробили погано, коли вигнали вашого президента".... Мені важко було знайти логіку. Навіть коли я сказав, що я згоден, що США можуть колись становити загрозу для України, все міняється, які будуть президенти - невідомо... але це теоретична можливість у майбутньому... а російські військові, які прийшли зі зброєю на територію України і вбивають українців. Він з усім погоджується, але "ви повинні любити Росію...."
Я був у шоці. Я почав шкодувати, що взагалі поїхав у Чорногорію, бо... це був тільки початок... що ж буде далі? Я побачу збори грошей для ДНР/ЛНР, збори добровольців?
З такими невтішними думками я вийшов з машини біля Старого Міста Котора. Мені треба було заселитися в хостел і залишити там великий рюкзак, щоб більш-менш вільно можна було гуляти містом.
|
|
Біля Південних воріт або Gurdié gate
Старе Місто Котора вразило. Приємно! Все Старе Місто - пішохідна зона. Вузенькі вулички, дорога з витертого мільйонами ніг каміння, іноді вулиці занурюються в будинки з арками, десь сохне білизна, вікна закриваються на віконниці. І при таких вузьких вулицях которці ще примудряються влаштовувати літні тераси для кафе/ресторанів, демонструють товари на прилавках, вітрини - це часто підвіконня відкритого вікна. Товари, продукти розвозяться на вантажних велосипедах. Цікаво і не звично...
Я довго блукав містом. По-перше, через вузькі вулички важко зробити зрозумілі карти, а потім визначати місцезнаходження за ними. По-друге, я не міг знайти вказівника свого хостелу. Я забронював собі місце у хостелі Old Town Hostel West Wing, але там є також Old Town Hostel East Wing. Після тривалого блукання вуличками, я знайшов тільки вивіску "Old Town Hostel East Wing". А коли зайшов запитати, де знаходиться West, мені повідомили, що я в ньому і знаходжуся. Тобто вивіска/офіс для двох хостелів одна, ці хостели разом утворюють Old Town Hostel. Зараз у них на сайті є більш зрозуміла карта і пояснення у розділі "Directions".
Мені розповіли в двох словах про хостел, надали карти і повели показувати кімнату. Адміністрація чогось вирішила зробити мені приємне. Я бронював місце у 8-місному дормі. Хто ще не знає, дорм (dorm від dormitory) - це загальна кімната з ліжками, в якій люди живуть як у гуртожитку. Мене поселили у дормі на 6-ть ліжок. Різниця відчувається більш за все зранку і ввечері... коли в душ/туалет навіть може бути черга. Чим менше людей, тим комфортніше... але тим менше вірогідність зустрітися з цікавими людьми.
Моїми сусідками були дві дівчини: француженка Джастін і.... не знаю ані імені, ані того, звідки вона. Мені здається, що друга дівчина була звідкись з Південо-Східної Азії, чи то Індонезія, а може Філіппіни... Вона ні з ким не розмовляла і намагалася бути сама по собі.
Розкажу трохи про хостел, буду розповідати без поділу на East та West, я взагалі не розумію цього поділу. Хостел досить великий, це декілька окремих 2-3 поверхових будинків поруч. Інтер'єр та екстер'єр... неймовірний. Нехай у когось повернеться язик називати хостели нічліжками. Я вже не кажу саме про туристичну та розважальну діяльність хостела і про атмосферу особливо вечорами, коли все освітлення у вітальні/офісі вимикалося і запалювалися свічки. Я робив фотографії в хостелі, але більше фото можна знайти у них на сайті.
|
|
Хостел має невелику кухню у вітальні/офісі для приготування дрібниць: кави/чаю і т.і.. Нормальні кухні вже біля кімнат проживання, вони мають все, що може знадобитися: плити, посуд, холодильники і т.п.
|
 |
|
Мій дорм
Вхід у будинки зачиняється на кодовий замок і додатково у кожного є ключ від своєї кімнати. Останній, хто виходить - зачиняє кімнату. У кожній кімнаті є шафи, які замикаються на ключ, де можна ховати коштовні речі. В шафах є розетки, щоб можна заряджати свої ґаджети.
Проблемка була з душем. Бройлер працював так, як хотів він, а не я. Вода то занадто гаряча, то холодна.
Крім кухні в хостелі була можливість замовити сніданок за помірні кошти. Омлет + шинка + сир за 2,9€, але оскільки омлет я не вживаю, тому довелося харчуватися самому. Крім того хостел іноді влаштовував barbecue-paty (BBQ-paty) на березі моря.
...ліворуч...
|
...краєвид з вікна...
|
...праворуч...
|
Мені здається я трохи описав хостел... тепер додайте до цього неймовірну купу антиквару, розкладеного по всьому хостелу, постійну ненав'язливу музику і невимушену молодь з усього світу.
Чудова атмосфера!
Розкажу трохи більше про туристичну діяльність хостелу. Хостел організує трансфер в Мостар (Боснія і Герцеговина) та Тірану (Албанія). Крім того він організовує тури по Чорногорії, коли я був, то були 2 тури: "Rafting Tour" та "North Montenegro Tour". Перший - це те, що я планував - рафтінг на річці Тара, а друге екскурсійна оглядова екскурсія по півночі Чорногорії, в тому числі Національного парку Дурмітор. Зараз на сайті хостела є інформація ще по двом турам - Національний парк Ловчен та Острог. В офісі вивішуються списки щодо кожного туру, трансферу, або іншому заходу хостелу, бажаючі підходять на ресепшен і повідомляють про своє бажання. Їх прізвища вносяться у списки і таким чином за ними бронюються місця. Питання оплати - вже вирішуються окремо.
Ще зверну увагу, бо чогось мало хто помічає. На Балканх є проект The Balkan Backpacker. Хостели, які входять в цей проект, дають знижку в 10% при умові оформлення замовлення через такий самий хостел з програми. Поясню на прикладі. Я був в Которі в хостелі Old Town Hostel і мав їхати в Будву, хотів там зупинитися в хостелі Freedom. Обидва ці хостела входять в програму The Balkan Backpacker. Я підійшов в офіс хостела Old Town Hostel і сказав, що хочу замовити місце в Будві в хостелі Freedom. Було зроблено один дзвінок у Freedom - і все. Дуже зручно та економно, особливо, коли планується тривале перебування або велика кількість людей.
Розпакувавши рюкзак, перевдягнувшись та привівши себе до ладу, пішов гуляти містом.
|
|
Західні або Морські ворота
Розкажу трохи про Котор. Місто засноване ще в дохрестиянські часи. Воно було у складі Римської, Візантійської імперій, після розпаду Візантійської імперії у складі Венеції, а потім у складі, на цей раз, Австро-Угорської імперії. Котор має унікальну затоку Адріатичного моря, яка чорногорською зветься Бока-Которска затока. Ця затока дуже зручна для захисту кораблів від негоди, тому судноплавство було дуже розвинене в Которі у всі часи.
 |
 |
 |
Площа Зброї / Trg od Oružja
Котор - це не тільки Старе Місто, але для мене було цікавим саме воно. Старе Місто Котора з півдня, заходу і півночі оточений стіною, а зі сходу гора з фортифікаційними спорудами. Старе Місто має троє воріт: Південні ворота або Gurdié gate (Gurdié - назва джерела), Західні або Морські ворота, Північні або Річкові Ворота, які виходять до р.Скурда. До речі, на р.Скурда займаються каньйонінгом (в Ізраілі більш відомий як снеплінг) - це вид активного відпочинку, коли каньйони річок проходять без плав засобів - пішки/з елементами альпінізму/вимушеним дайвінгом і т.і. Ага... я теж заінтригований ;)
В Старому Місті Котора можна блукати довго. Місто як великий кам'яний лабіринт. Я просто ходив, щоб зрозуміти, де знаходиться хостел, входи/виходи, де знаходяться магазини, автобусна станція та інші стратегічні для мене об'єкти.
З того, на що звернув увагу. Системи охолодження на літніх терасах ресторанів. Це фактично генератори туманів, які періодично випускають хмарку прохолодного туману, таким чином охолоджуючи все що поряд. Такі системи ставили на намети над клієнтами та на великі вентилятори.
Кішки... вони всюди... вони не домашні... вони місцеві... "місцеві" від слова МІСто... Тільки нехай вони не вводять вас в оману. Це не домашні мурчальники. Це дворові бойові коти/кішки. В сезон вони відгодовуються, бо приїжджає багато туристів, а взимку їх раціон значно скорочується. Вони починають полювати на все, що є навколо Котора: плазуни, гризуни і т.п., побачити кота з відірваним вухом або зі шрамами - це норма. Тож не варто хапати котів і намагатися їх запестити до мурчання - ви можете не зрозуміти один одного.
|
Cats...
|
|
У Старому Місті дуже багато храмів та церков. Я навіть не брався їх рахувати та й в середину не заходив, бо сам не віруючий і вони мене не дуже цікавлять. Так само як і в Грузії - в Тбілісі був, в Горі був, а Мцхету пропустив. Цікаво те, що у Которі більшість вірян - православні, а церков та храмів більше католицьких.
Старе Місто невелике, але особливо "невеликим" воно стає, коли в затоку входить круїзний лайнер. І тоді все місто наповнюється туристами з усього світу.
Нових будинків в Старому Місті немає, тільки реставруються старі. На багатьох будинках є таблички з написом, якій з сімей у давнину належав цей будинок.
Будинок сім'ї Pima XVIIст
Під час цієї прогулянки відбулося перше знайомство з цінами Чорногорії і я зрозумів, що я чогось не врахував. Кафе і ресторани ставали маревом у моїх планах... Більш реальними ставали базари, супермаркети і готування їжі самому.
Море... Вода була дуже прозорою. Тоді я навіть не розумів на скільки. В Которі нормального пляжу немає, принаймні біля Старого Міста, тому я і не купався. У бік Доброти, Пераста можливо пляжі є - я не знаю, бо не їздив туди.
Морський музей
Морський музей. Це, можливо найбільший музей в Которі і я не міг його оминути, тим більше, що хостел співпрацює з ним. Печатка хостела дає знижку в 50% на вартість квитка (1€ замість 2€). Вхідним квитком є листівка з зображенням картини "GudCo" - Pearst художника Vojo Tatar. Сама ідея чудова: квиток є не папірцем, який зразу викинуть, а, фактично, рекламою музею. Але творчість цього художника.... еммм... не для мене. Екскурсії проходять в електронному режимі. Тобто відвідувач отримує аудіогід, підходить до експонату, біля якого є позначка з номером експонату, набирає відповідні цифри на аудіогіді і чує розповідь про експонат на вибраній мові. Якщо є навушники - беріть, підключите до аудіогіда - повинно бути зручніше. Не можу сказати, щоб музей мені дуже сподобався. Так, є купа цікавих "штук", як то зброя, морське знаряддя, дуже багато макетів суден. Чесно кажучи, я навіть не підозрював, що у давнину була така кількість різних типів кораблів. Але через якийсь проміжок часу прізвища на *нович починають трохи набридати, наступного разу буду слухати тільки те, що мені зацікавить, а не все підряд.
Можливо було трохи розчарування. Котор, та й саму бухту, позиціонували, як місце пов'язане з піратами... Піратські сувеніри, елементи оздоблення будинків і т.і., швидше за все, тільки для того аби привернути туристів. Ну ви розумієте, романтика піратства, скарби і т.і. А тут в музеї тобі кажуть, що которці весь час були жертвами піратів і весь час Івановичі разом з Михайловичами і з іншими *вичами перемагали піратські навали і т.і. І ані Флінт, ані Джек Спарроу не відвідували ці місця...
Після музею пішов до моря через площу Зброї (чорногорською Trg od Oružja) та Морські Ворота на берег моря... Ворота виходять на пірс та марину, де було пришвартовано багато найрізноманітніших яхт.. і не тільки яхт.
От цікаво, це судно колись під вітрилами йшло, чи завжди на двигуні? Це ж поки їх поставиш... а потім збереш...
Знайшов супермаркет "Roda", а далі і автобусну станцію. На станції підслухав розмову однієї старенької пані, вона збиралася наступного дня вирушити до Національного парку Ловчен, а там і мавзолей Петра Негоша і шукала транспорт. Домовилася з працівниками автостанції на 7 ранку за 15€, навіть, якщо ця пані буде не одна.Я так подумав про себе, що я ж сам хотів туди потрапити. Зразу домовлятися з цією пані я не хотів, бо може в неї хтось вже є, а завтра вранці на автостанції буде видно скільки їх і чи можна поїхати з ними.
Тут же на автостанції я зрозумів, що таксист мене обдурив. Автобуси від Котора до Тівата (і навпаки) ходять регулярно. Більшість з них йдуть через Врмац тонель, також відомий як Тіват-Котор тунель.
Вартість проїзду станом на на 18 червня 2015р.:
Вартість проїзду станом на на 18 червня 2015р.:
- Budva - 3€
- Herceg Novi (Perast, Risan) - 4€
- Žabljak (Національний парк Дурмітор) - 15€
- Bijelo Polje (рафтінг база) - 14€
- Nikšić - 8,5€
- Podgorica - 7,5€
Чому, коли Ви купуєте квитки, ціна може відрізнятися від наведеної тут, ну звісно, крім того, що ціна могла змінитися? У Чорногорії вартість квитка формується з декількох чинників: це ціна послуг автостанції та вартість послуг перевізника. Одні й ті ж рейси можуть виконувати різні перевізники і тому одна й та ж поїздка може відрізнятися за вартістю, крім того, автовокзали мають різну плату за свої послуги. У вартість квитка входить вартість послуг тої автостанції, яка продала квиток.
По дорозі в хостел ще зайшов в супермаркет, купити чогось попоїсти... зрозумів, що шикувати особливо не вийде. Навіть фрукти були дорогими, але щодо фруктів, я розраховував більше на ринок. Бо вже ж сезон, люди ж повинні продавати свій врожай... Випадково знайшов ринок, він знаходиться на набережній ззовні Старого Міста. Але там нікого не було.
У хостелі Джастін вже повернулася зі своїх мандрів. Побалакали. Вона розповіла, що у неї тижнева відпустка .. і вона захотіла подивитися Чорногорію, що в Которі вона теж на пару днів, а потім - потім Будва... Як з'ясувалося, вона вже записалася на наступний день на рафтінг. Я ж розповів, що завтра планую відвідати Ловчен.
Підійшов я на ресепшен, щоб запитати, чи ходить якийсь транспорт на Ловчен? Мені сказали, що немає, це треба їхати у Цетинє, а звідти вже таксі, або як вийде. АЛЕ! Якщо у вас (тобто у мене) гарна фізична форма, то є туристичний піший маршрут в Національний Парк. Для цього на вершині фортеці, там де форт Святого Івана, треба вийти на тропу, яка веде на гору. Займає приблизно 5 годин в один бік. І є ще один маршрут, повз супермаркет та автостанцію, вийти на дорогу і серпантином підніматися в гору.
Чи треба казати, що в мене загорілися очі?! Вирішено! Завтра у мене Національний Парк Ловчен! Або на авто з автовокзалу.. або сам.
Цього ж дня в кімнату заселилося троє хлопців з Англії. У них був... як би це сказати... тур дня народження одного з них.. Вони по Балканам їхали в Болгарію, щоб там на морі зустріти день народження одного з них.
Вечоріло, в лобі збиралися хлопці та дівчата щоб весело провести час, ігри з алкоголем, знайомства і все таке... Я ж собі приготував чай і читав... перед сном.
Прокинувся рано. Джастін, намагаючись не робити шуму, збиралася на рафтінг. Коли пішла вона, тихенько зібрався і я. На автостанції було пусто. Я трошки почекав, може з'явиться та літня пані, але марно.
З собою крім звичайних речей ще взяв пляшку кефіру та тістечка. Я вирішив піти спочатку на фортифікаційні споруди подивитися, а потім вже підніматися вгору до Ловчена.
Маю надію, що мій досвід стане комусь корисним. Я б радив йти вверх на фортифікаційні споруди якомога раніше, не кажучи вже про Національний Парк. Якщо йти після полудня сонце буде пекти прямо вам у потилицю. А зранку сонце ще поза горою і можна піднятися досить комфортно. Коли ж сонце встає у мене, особисто, виникають асоціації з фільмом Lord of the Rings: The Two Towers, а точніше фінальну битву за Гельмову Западину, коли з-за гори встає сонце.
|
|
У Старому Місті є два входи до фортеці, один біля північних воріт, інший на Pjaca od salate (площа салату? ;)). Вхідний квиток, здається, коштував 3€. Разом з квитком давали опис фортеці... але оскільки опис на чорногорському, то корисною була тільки карта. Я порівнював загальну карту Старого Котора, карту фортеці та карту на смартфоні.
|
|
Особливо писати про підйом нема чого. Бажано мати не слизьке взуття, дивитися під ноги, встигати обдивлятися всі закутки, ну і звичайно, робити фото :)
Тут же вперше і побачив, що саме цвіте всюди в Которі... Гранат! Тож восени його тут повинно бути повно.
|
|
Ще одна асоціація... тут взагалі багато чого переплітається і згадується :) Під час підйому часто під мурами витиналися маки.... але не ті здорові, червоні... а такі... тендітні та блідо червоні... Саме такі я бачив у трейлері New Gears of War 2 Trailer! GoW2: The Last Day, коли був у Фінляндії... Цей трейлер крутили досить часто... але я не проти, музика сподобалася.. я довго шукав її потім.
При наборі висоти відкривається неперевершений краєвид на всю бухту і на сам Котор.
|
|
На верху, на жаль, приміщення у досить занедбаному стані. У деякі двері заходити не бажано, в деяких місцях можна впасти, стіни обмальовані і т.і. На жаль, такий стан і "завдяки" нам...
|
|
Обдивившись на верху та зробивши фотки, відпочивши... я почав шукати, де ж дорога далі на скелю?... А її немає. Прірва. Шукав я довго. Але з усіх боків була та сама прірва. Злізти було нереально. Зверху я помітив, що вгору піднімається серпантин, який починається поза фортецею, біля старої електростанції на березі Скурди. Але щоб тули дістатися треба повністю спуститися, вийти зі Старого Міста через Північні ворота. Це купа часу... Але які варіанти у мене? Я почав спускатися вниз.
Спускаючись... ВИПАДКОВО, обдивляючись зайшов за кущ гранату (вірогідно за той, фото якого наведено вище). І що я бачу? Вже відому мені позначку пішохідного маршруту... який вказує на... роздовбане вікно.
|
|
Бінго! Знайшов! Я не можу гарантувати, що я точно назву місце, але мені здається, що лаз знаходиться у Soranco pisition, на картах, які вільно розповсюджуються, він має номер 16.
За вікном починалася тропа по насипу. Було видно, що вона спускалася до церкви Святого Івана, яка знаходиться в ущелині між фортом і горою.
Церква Св. Івана
|
Стежки від лазу
|
Далі все було зрозуміло і голові можна було відпочити... головне - пересувати ноги.
Піднімаючись по серпантину, я натрапив на будиночок... На ґанку жіночка щось мила у раковині... І у мене промайнула думка... треба поновити свої запаси води. Привітався, запитав, чи можна набрати води. Жіночка була не проти. Поки я набирав воду, вона запропонувала сік. І так мені закортіло соку. Я залишив речі і ми пішли дивитися асортимент, аж то не сік, а солодка вода, на жаль. Я ще поцікавився сиром hand-made. Але і вартість висока для мене 6-7€ за десь 200-300гр, і купюра надірвана :(
То ж я вибачився... взяв свої речі... і пішов вгору.... десь через пів години/годину я зрозумів, що забувся забрати пляшку води, яку набирав. Тож у мене пити залишилося трохи кефіру і все. А попереду майже весь день і дуже спекотне сонце.
Продивляючись карту на своєму смартфоні, я вирішив зробити маленький крюк і зайти до джерела, з котрого починається Скурда, і там набрати води.
Далі... далі весь час вгору.
З цікавого, звичайно, чудовий краєвид... неймовірний просто.... Ну і ще ящірка... На скільки я зрозумів, я бачив двох дорослих представників виду Ящірка зелена (Lacerta viridis). По-перше, вони були яскраво зелені, а, по-друге, ВЕЛИКІ, біля 30см. На жаль зняти їх не вдалося... занадто прудкі і швидкі :(
Діставшись до Скурди, я трохи позаймався каньйонінгом по сухому руслу. Діставшись до води, вирішив зупинитися на відпочинок. Намочив свою панаму та футболку. Поставив набиратися воду. Була одна проблема. Це було не джерело. Це був струмок, який тік між камінням. Дістатися до джерела... може й можна було... але це треба було перекидати досить багато каміння і не факт, що був би результат, адже я все ж таки обмежений у часі. Різниця між струмком і джерелом полягає у тому, що воду з джерела виходить з-під землі, її можна пити без проблем - вона фільтрована багатошаровим натуральним фільтром. Воду зі струмка пити ризиковано, бо вода тече по поверхні, нема гарантій, що 2 метри вище по течії не померла якась мишка/пташка і т.і. Проблеми можуть бути серйозними. Звісно, якщо людина в пустелі, то там буде питися будь що, що ллється. Але ризикувати відпусткою я не хотів... Тим більше, що мені і без цього якось ставало зле.
Коли я набрав пляшку "технічної" води, я почав знову дертися вгору, але відбувалося щось не те. Я стомлювався після кожних 10 кроків, почалася нудота... Я спочатку подумав, що просто стомився. Бо не розумів, що могло статися, води зі струмка я не пив, а тільки вмивався і споліскував рота. Їсти - теж нічого такого не їв. Один раз сів поїв тістечка з кефіром милуючись бухтою... і потім ще через годину-дві випив кефіру.. і все.
Я вибачаюсь, але коли мене знудило, я зрозумів, що година-дві для кефіру можуть бути визначальними у псуванні.
"Лікування" значно поліпшило мій стан. Йти стало значно легше і я вже не зупинявся через кожні 5-10 кроків. Стало чути шум дороги і на горі стала помітною траса P1.
Коли піднявся на дорогу, то зміг вже роздивитися і перепочити. З дороги відкривається чудовий краєвид на бухту, та на пройдений мій шлях.
От там внизу я був..
|
От тією стежкою дерся вгору
|
Мені треба було визначатися, що робити далі? Йти далі у Ловчен, чи повертатися у Котор? Думав я не довго. Я вирішив повертатися. По-перше, навіть не через воду, а через час. Я досить довго піднімався. До Ловчена я дійду, коли вже почнеться вечоріти, а потім ще ж повертатися в Котор. При тому, що у Ловчені не факт, що буде таксі, яке мене забере хоча б до Цетинє. Хоча головною причиню було те, що у Ловчен я хотів потрапити (Петро Негош, вибач) на оглядовий майданчик, з якого, як кажуть, можна побачити Адріатичне море. Ну то я вже достатньо високо, краєвид відкривається чудовий, Адріатичне море чудово видно...
|
|
До речі, зараз там повинен з'явитися атракціон. Щось схоже не троллей, який був на Збручі, бо я бачив його монтаж. Трус вже був натягнутий, тож, якщо Ви побачите горизонтальну смугу на деяких фото - то не глюк монітора чи фотоапарата... то трос.
Одна точка
|
Друга точка ажжжж там...
|
Але повертатися я вирішив по дорозі P1. Я був трохи стомлений, а спускатися в горах завжди більш небезпечно ніж підніматися. А йти по дорозі я можу і вночі без проблем.
|
Котор з висоти траси P1
Про дорогу назад сказати щось важко... лівою правою лівою правою.... Іноді зупинявся, щоб зробити фотки, якщо бачив щось цікаве, або якщо хотілося пити так, що язик роспухав і я не міг рожмовляти, тоді споліскував рота водою, таким чином трохи обдурюючи свій організм..
Тут і Тіват з аеропортом, і Трійця... і звісно Адріатичне море...
Коли підходив до містечка з назвою Трійця, вирішив зрізати... Йду собі нікого не чіпаю, ну як завжди... Аж тут пес звідкись як скочить... і давай лаяти на мене... і весь час намагається зайти за спину... на цей шум вийшла пані і давай на собаку кричати, намагаючись загнати його у двір. Собака тямущий, бігав так щоб і мене облаяти, і у двір не потрапити. Ми от так і шли потихеньку по дорозі: собака, жіночка з гілкою і я за ними...
В одному місці мені здалося, що вони пішли у бік і я проскочив по дорозі далі... Аж тут чую...
- Хей!.... БОЙ!...
Я повернувся не тому, що мене звали... я б ніколи не міг подумати, що мене хтось так буде кликати.. Просто інстинктивно на голосний звук. Аж то пані до мене кликала. "Мене назвали Бой/хлопчик!"... :))))
Вона віддала мені свою гілку, щоб я відганяв пса, як той наздожене мене, бо він дуже боїться їх... Я подякував і пішов далі... Гілка не знадобилася.. але той "Boy" - made my day! :)
Коли виходив з дворів Трійці на трасу, побачив джерело, я в якому люди набирали воду... Тут вже я напився досхочу... І далі вже по трасі в Котор.
Підсумки "походу"... Треба користуватися мізками :( Я забувся запустити трекер на смартфоні, то ж відстані, перепади висот, свою швидкість сказати, якщо і зможу, то дуже приблизно. Згідно з картами Google, без урахування висот, в горах я пройшов приблизно 6км, по шосе, коли йшов додому, близько 20км. Приблизно тут 42°25'22.2"N 18°47'10.9"E туристичний маршрут має розгалуження. Одна тропа йде до р.Скурда (або того, що стає з річкою влітку), друга тропа йде до траси P1 напряму. Я йшов повз річку, після містка маршрут стає складнішим (хоча може таке враження через мій стан). Можливо краще буде повертати праворуч. Хоча в такому випадку не по-займаєтесь каньйонінгом ;) Вода... без неї важко. Мій організм довго приходив до тями через її відсутність та через мої "обмани".
Починає сутеніти...
В хостел я прийшов, коли сонце вже сіло. Я був дуже стомлений і не міг ніяк напитися. Мало того, що з джерела випив біля літра води, ще і у хостелі випив 2 великі чашка (~0,5л*2) гарячого чаю. Але відчуття спраги не зникало.
Вирішив залишитися в Которі ще на ніч, бо я не знав, як буду почувати себе завтра і чи буду здатний виїжджати. То ж сплатив ще за одну ніч.
Зустрів Джастін і обмінялися враженнями. З її слів:"Річка Тара та її берега красиві - так. Але вода у річці спокійна, тобто заради рафтінгу і адреналіну туди можна не їхати". Це збігалося з тим, що я бачив у своєму "поході" - Скурда була суха. Ну от і добре. Закрили питання з рафтінгом.
Наступний день був днем релаксу. Я встав рано, бо хотів зробити фотографії міста без людей, оскільки зазвичай їх занадто багато! Пофоткав трохи. Також відвідав ринок, ціни на якому мене дуже засмутили. Полуниця/черешні/абрикоси/персики більше 3€. Тож моє харчування складалося зі звичайних речей: італійські спагеті, соуси, ковбаски, салати, тістечка. Все купувалося в супермаркеті і готувалося на кухні хостелу. Саме це я і поїв, коли повернувся до хостелу.
Джастін збиралася піти цього дня подивитися на фортифікаційні споруди, я їй намагався пояснити, де знаходиться той лаз назовні, але вона його так і не знайшла.
Суто для відпочинку пішов блукати вуличками Котора.
Як я вже вище писав, Котор - це місто котів. До них дуже поблажливо відносяться, вони лазять всюди, їх усі годують і т.і. Але крім цього, саме в Которі я знайшов музей котів та сувенірну лавку з котячою тематикою:
|
 |
|
|
Музей котів розповідає швидше не про котів, а про те, яке місце вони займають в житті людей. Матеріали музею: листівки, книжки, плакати, газети, фотографії з котами за останні декілька сторіч.
Весь асортимент сувенірного магазина пов'язаний з котами. Є речі які виробляються серійно і є багато ручної роботи. На сайті є перелік майстрів, чиї роботи продаються в магазині.
Цього ж дня через сайт вибрав хотел у Будві та замовив його зі знижкою через The Balkan Backpacker та ресепшен мого хостелу.
Вже ближче до вечора просто сидів на підвіконні і читав книжку, споглядаючи періодично на тих, хто проходить під вікнами... Вночі та вранці нічого цікавого не було... Спав досхочу. Цього дня з моєї кімнати виїжджали всі і повинна була приїхати купа людей. Я не кваплячись зібрав рюкзак, подякував за гостинність хлопцям і в 11 вже сидів на автовокзалі з квитком, чекав на свій автобус і читав.
По дорозі до Будви заїхали в Тіват. Тобто вартість квитка з Котора до Тівата менша ніж 3€.