У Львів приїхали без чогось 5 ранку. Місто ще напівсонне, нічого не працює… я пішов до Площі ринок, по дорозі подивися, де ж знаходиться мій хостел Post House Хостел. Але тільки подивився, бо поселятися/залишати речі я поки що не збирався, було зарано. Нехай люди посплять.
Площа Ринок мене не здивувала тим, що змогла здивувати ;)) От як закрутив... Людей мало не було. Прибиральники, іноземна молодь напідпитку (напевно з навколишніх хостелів і, я так розумію, що ще з ночі ;)), досить багато пар, фантасмогорично виглядала пара молодят у весільному вбранні і, судячи з усього, з дружками, які робили фотки. Щось мені здається, що вони теж очікували побачити пусту площу. Хоча я думаю, вони зробили декілька цікавих фотографій, нехай вам щастить!
Так... цей старенький дідусь грає на касетному магнітофоні наче на шарманці. Мене здивувала ця "шарманка". Я запитував у діда про неї, але він почав розказувати якусь нісенітницю. Начебто це унікальні магнітофони, які видавали американці капітанам підводних човнів і т.п... маячня якась.. Вже повернувшись додому, я знайшов інформацію про цей магнітофон. Якби дід сказав би мені правду я б все одно подумав, що він нісенітницю несе. Історія у цього магнітофона цікава, хоча і навряд чи пов'язана з човнами.
Знайомтесь, виготовлений у Гонконзі на замовлення Bible Alliance Incorporated (США). Апарат називається "The Sound" модель R1018. Розповсюджувався серед місіонерів з релігійними матеріалами на аудіокасетах. Це пояснює мускульну тягу на магнітофоні - не всюди, де працюють місіонери, є електрика.
"Шарманка"
|
Біблія (аудіокнига на касетах)
|
Далі я собі сидів і читав, періодично озираючись довкола. Довкола з'являлося все більше людей, трамваї поступово заповнювалися. І я вирішив заселятися у хостел.
Хостел знаходиться навпроти ГоловПоштампу у старовинному будинку, в якому ще було передбачено в'їзд на каретах. Хоча, на жаль, внутрішній двір будинку у досить жалюгідному стані. До речі у самому хостелі є дошки з історичними довідками про будинок хостелу та про ГоловПоштамп.
І все ж таки я розбудив адміністратора... ну я намагався... Мені показали хостел, розповіли, що де знаходиться, режим роботи, надали карту Львова (центральної частини). Я попередивлявся рекламки у холі хостела. Раджу звертати на них увагу, це може бути досить корисно. Серед клінік краси, послуг таксі, ресторанів у сусідній області, було досить багато реклами про різні екскурсії та цікавинки Львова.
Досить важко щось розповідати про Львів, оскільки тут своєрідний відпочинок. Некваплива прогулянка містом... кав'ярні... посидіти десь у затінку, споглядаючи на таких самих туристів як і сам.
Напишу тезами. Туристів дуже багато, що радує. Не радує стан доріг та будинків поза центром, та й в центрі теж. Реально радують аніматори, таке враження, що вони працюють не за гроші, а за фан/задоволення. Цікавим був проспект Свободи, нагадав мені парк Шевченка з місцевими гросмейстерами :) Вперше відвідав Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці з боку вул.Краківської, дуже незвичайний. Звичайно відвідав Цукерню. На жаль вона вже не та... її перебудували, кількість місць збільшили, але вона вже не є такою атмосферною, як раніше, звісно IMHO. Зрадів новому (новому?) проекту з оренди велосипедів у Львові і ця послуга користується попитом! Пересідаємо на велосипеди!
Гуляючи по Площі Ринок побачив художника, який малював у стилі, який зветься Spray Paint Art. Це створення картин за допомогою аерозольних балончиків. Тобто теж саме, що і графіті, але на носії, який можна забрати з собою: папір, дерево і т.і. Мені дуже сподобалося. Я бачив відео подібних робіт, але побачити самому - це трохи інше. Для себе вирішив навідатися до нього ще раз... а може й купити картину.
По поверненню в хостел вирішив завчасно дізнатися, чим краще доїхати до аеропорту. Мені повідомили, що до аеропорту ходить тролейбус №9. Як з'ясувалося, через ремонт дороги маршрут тимчасово змінився. Я довго і у різних людей намагався дізнатися про маршрут до аеропорту, колеги навіть пропонували привести машиною :) Я залишив це як запасний варіант, коли вже і таксі не буде.
Але з'ясували. Хочу порадити користуватися сайтом www.eway.in.ua. Як аргумент можу привести той факт, що навіть Google бере інформацію про маршрути для своїх карт з цього сайту. Покриття по містам України досить непогане. Саме на ньому я знайшов інформацію про тимчасову зміну маршруту тролейбуса №9 (в той час як Google ще про це не знав). Маршрутками я не хотів користуватися через рюкзак.
Ближче до вечора більш-менш познайомився/побачився з сусідами по кімнаті в хостелі. Нас було семеро. Саме познайомитися вдалося з чотирма: кореєць та кореянка, англієць та один українець. Нічого поганого сказати не можу... всі привітні, чемні і позитивні люди... Хоча декого я бачив тільки сплячим, то ж може чогось не знаю ;)
Оскільки нормально виспатися у поїзді не вдалося, я збирався лягти спати раніше. Чогось вкотре вже вирішив перевірити квитки/документи... і чогось не зрозумів...
У квитках на літак був запис про необхідність перевірити час відльоту за добу до відльоту. Крім того була значна різниця у часі відльоту між квитками Sky Bus та JoinUP!. Я спробував подзвонити до JoinUP!, але це була неділя, там нікого не було. У Sky Bus мені сказали, що необхідно розраховувати на той час, який написаний у квитках від JoinUP!... Круто, тепер у мене літак з Чорногорії відлітав 26.06.2015 о 7:10 ранку, тобто о 5 годині мені треба бути на реєстрації. В мене з'явився новий головний біль, як опинитися о 5 ранку в аеропорту... Думав я не довго. Маючи досвід ночівлі в аеропорту Жуляни у Києві, крім того через те, що аеропорт знаходиться на березі моря, ночівля біля/в аеропорту мені здалася досить прийнятною. Вирішено!
Ночівля, ранок, ранішній душ, купив собі ще щось поїсти і дорогу. І поїхав до аеропорту. Обійшлося без пригод. Хіба що кінцева зупинка 9-го маршруту тролейбусів біля старого терміналу, який зараз не працює з пасажирами. Треба було трохи пройти.
Не тривале очікування і початок реєстрації. З посадочними місцями мені повезло і туди і назад. Місця були F і A, тобто кожного разу біля ілюмінатора.
Аж тут перед проходженням митниці мене розвертають... У митниці є питання до мого багажу.... Я аж упрів... Невже золотий батон знайшли? Шуткую звичайно, але хоч і знаю, що нічого такого у мене не має, а все одно трохи перелякався... Яке ж було полегшення, коли митник пояснив, що у них підозри щодо мого монопода... вони підозрюють, що то телескопічна палиця. Все було коректно і чемно. Переконалися, вибачилися, я запакував все назад і пішов проходити митницю. Проблем не було.
Після проходження паспортного контролю піднявся в зал очікування. Був здивований тим, на скільки великий львівський аеропорт ім.Данила Галицького. Шкода, що він обслуговує поки що мало рейсів, маю надію, що їх кількість буде рости. Пасажири підтягувалися до залу очікування і стало зрозуміло, що серед пасажирів досить багато дітей, зокрема маленьких на колясках.
З залу вже було видно на якому літаку ми будемо летіти. Міжнародні Авіалінії України літак Боінг 737. До нього вже був приєднаний телескопічний трап. Під час очікування погода дуже змінилася, з сонячної перетворилася в дощову.
|
|
Політ тривав приблизно 1,5 години. Під час польоту не годували, але була можливість придбати українські напої за європейськими цінами ;). Найгірші спогади про цей переліт - це голосний дитячий плач, який переходив в істеричний... немовлята дуже важко переносили зміну тиску (принаймні я так зрозумів) і батьки ну ніяк не могли їх заспокоїти. Діти заспокоїлися тільки, коли літак набрав висоту, .
Під час заходу на посадку літак дуже красиво облітає з моря всю Будванську затоку.