В цілому скажу, що дуже сподобалося, отримав купу вражень. Дуже жалкую, що під час свого студенства я не знав/не звертав уваги на таку можливість.
Тепер детальніше. Чи все, що я запланував, було зроблено? Звісно, ні. Я вважаю це через брак досвіду, погане відчуття відстаней та вільного часу (його організацію). Мені ще повезло, що ми фактично були в туристичному осередку і багато цікавинок знаходилося поряд з нами.
З заявленого я не відвідав замки Бунратті, короля Джона Безземельного у Лімеріці і не підкорив Каррантухіл. Хоча всі три місця бачив здалеку (Бунратті повинен був бачити з автобуса), то ж, чи можна вважати ці пункти повністю невиконаними - теж питання. Дуже шкодую через Каррантухіл.
Проблемою є і те, що я не знаю, що робити у майбутньому. Як себе вести, щоб і по-максимуму побачити визначні місця країни... але і не бути білою вороною, яка додає суперечок в команді. Звісно, одному краще планувати і подорожувати, бо нічого ні з ким не треба погоджувати, саме тому, зазвичай, я і їжджу один, але у волонтерському таборі я не один, то ж треба зважати на думку і побажання інших людей.
З туристичних місць більш за все сподобалися - це Скелі Мохер.
Англійська. Однією з причин, чому я хотів прийняти участь в міжнародному волонтерському таборі - це набути мовної практики. Як я вже писав, у нас, на жаль, суто англійського спілкування не вийшло. З одного боку було досить багато тих, хто знав російську, з іншого боку було багато, хто розмовляв французькою. І хоча француженки (крім Лоли) жили окремо від нас, ми багато часу проводили разом. То ж Бруно, Лор, Саван, Ребека, Марлен та Лора, зазвичай, між собою спілкувалися французькою, хоча самі визнавали, що практика англійської теж була їх метою. А Настя, Вєра, Маша та Ксюша з VSI Ireland та я, досить часто спілкувалися російською (хоча я навіть з росіянками намагався англійською). Більше за всіх страждала Ева :(
І ще, щодо англійської мови. Чистої англійської не було. Була англійська з ірландським присмаком. Половина групи перейняла від Бена його ірландське "grand", що означає "добре", "чудово", "ОК" і т.і. Ми з Беном якось так завзято натирали картоплю (здається для чеських дерунів), що почали самі себе підтримувати вигуками "Lads! Lads! Lads! Lads!.." :) Зі слів Бена буквально це означає "Мужики! Мужики!", але використовується у вигляді вигуків підтримки. Цікавий опис значення зустрів на одному з сайтів. "Lads - guys that think theyre hard." Мій вільний переклад: "Це хлопці, які вважають себе крутими".
Ну і акцент. У багатьох така артикуляція наче в роті пару горіхів знаходиться. Хоча, може це все стосується саме графства Керрі, в якому ми були. Зі слів місцевих, у сусідньому графстві Корк взагалі своя англійська мова.
Ірландія. З тих історичних вставок, що я робив, можна побачити, що відносини Ірландія - Англія та Україна - Росія мали і мають багато-чого спільного. Забута ірландська мова, яку зараз намагаються реанімувати. Їй надали статус офіційної мови, її намагаються вчити у навчальних закладах, але реально нею розмовляє дуже малий відсоток ірландців. Ціни в Ірландії вважаються зависокими через якийсь дивний перерахунок цін у € через англійські £. І таких прикладів "тісних стосунків" досить багато.
Чи варта Ірландія того, щоб її відвідати? О так! Звичайно! Ймовірно це країна з найбільшою кількістю усіляких старовинних фортів/замків/башт і т.і. Країна з цілою купою історичних, культурних та природних пам'яток. Але, як на мене, передусім, це країна з старовинними пивними традиціями. Вік пабів тут вимірюється сторіччями.
Ірландія також є популярною серед потомків ірландських емігрантів, батьки яких виїхали під час голоду до США і сформували там досить потужну діаспору. Зараз вони приїжджають на свою історичну батьківщину, щоб побачити, як жили їх предки та відвідати рідні місця.
Дублін. Почну цей абзац так: "Не радив би їхати у Дублін впродовж... може 5-ти років". Він будується і перебудовується. Коли я був, то весь центр був розкопаний задля проведення комунікацій та прокладання рейок для трамваїв. І я думаю це тільки початок. В Дубліні дуже багато старих будинків, які, швидше за все, теж будуть зносити. Це перш за все стосується району порту, який зараз активно забудовується.
Quest. Як я вже писав, "скарб" складався з монети у двадцять пенсів 2001 року та з обручки. Обручка не з дорогоцінного металу, оскільки легка, але вона мала гравірування: "KIKI & JOSE" з датою. У мене було 3 потенційні джерела інформації щодо наших попередників у Arthur Vincent House: сестра Марлен, Матеа та Маша. Але, на жаль, хоч якоїсь інформації про KIKI або JOSE знайти не вдалося. Пошуки в Internet теж не дали результату, оскільки це досить поширені імена, та навіть важко зрозуміти, чи обидва імені дівчачі (JOSE, як скорочення від Joséphine), чи одне з них хлопчаче, а може KIKI це теж хлопець? Хоча розмір кільця досить малий і я підозрюю, що хазяйкою була саме дівчина. То ж пошуки продовжуються.
Цей доспис теж є спробою знайти хазяйку. Якщо хтось впізнає його за своє, то дайте знати. Вам тільки треба буде вказати ту пам'ятну дату, яка вигравірувана разом з іменами.
If you know this ring and you are the owner of it, please let me know about it. I will send it to you if you tell me the date engraved on it. And be mentioned, it's not a gold ring. It can be dearly mostly for KIKI and JOSE.
Хвороба Лайма. Після приїзду почав цікавитися, як саме перевіряється наявність хвороби Лайма? Один з симптомів, а саме еритема (це такі кільця навколо місця укусу), у мене був відсутній. Скарг не було, але про всяк випадок треба було переконатися...
Отож... наявність хвороби Лайма перевіряється за наявності в організмі людини певних антитіл, які виступають маркерами: Borrelia burgdorferi, антитіла IgM та Borrelia burgdorferi, антитіла IgG. Перші IgM виникають невдовзі після зараження і через деякий час зникають поступаючись IgG. Я вирішив перевіряти наявність антитіл IgG, бо вже пройшло достатньо часу з моменту ймовірного зараження. Тому, приблизно через два тижні після повернення, я здав кров на дослідження. Результат мене спочатку трохи засмутив. Я очікував чіткого результату: заражено або чистий... Натомість я отримав "сумнівний" результат.. Після коротких роздумів, я вирішив залишити ситуацію "як є". Скарг у мене не було, еритеми не було, показник IgG ледь-ледь перевищив максимальне значення для негативного результату. Якщо ж будуть якісь зміни у моєму самопочутті, то буду зразу звертатися до лікарів (але вже постфактум повідомляю, що все добре).
ColorRun. Це дійство, а точніше його наслідки, я побачив на залізничній станції в Кілларні, коли яскраво розфарбована сім'я поверталася додому на потязі. Їх емоції, настрій говорили, що ColorRun весела та яскрава подія, яку, на жаль, я пропустив. То ж, коли я повернувся додому, я почав шукати щось схоже у нас. І знайшов! Color Run Але коли я зрозумів, що він відбувся як раз тоді коли я був в Ірландії, то знову засмутився.
Проходив час і от якось, слухаючи KissFM, я почув рекламу про проведення Adidas Color Run у серпні місяці. Я не міг цього пропустити!!! То ж сплатив за участь, отримав брендовану футболку, карту маршруту, флаєри, браслет, два пакети фарб (+2 докупив), мінеральну воду в стіках та свій НОМЕР!
Треба сказати, що я... дужу дужу сумнівався, чи пробіжу взагалі. Траса "працювала" 40 хвилин, а дистанція була 5км. Я навіть не пам'ятаю, щоб я бігав такі дистанції. То ж перш ніж осоромитися на людях, я вирішив побігати на стадіоні біля себе.. Забіги показали, що повинен вкластися.. як буде попутний вітер ;).
14 cерпня 2016 я рушив на Труханів острів. Цікаво було бачити інших людей в таких же брендованих футболках і відчувати себе адептом таємного ордену бігунів %) А бігуни як мурахи сповзаються з усіх закутків, переходів, маршруток і т.і.
Організовано подію було як сімейну. Була купа розваг для дітей, майстер класи, тим більше, що все відбувалося на пляжі. Там я зустрів і свого колегу, який приїхав з усією сім'єю (бігли і дорослі, і діти).
У визначений час був феєрверк фарб. Це одночасне жбурляння фарбами до гори і один в одного. Було дуже весело! На старт вже прийшли всі розфарбовані, веселі та з фарбою у жменях :)
Спочатку бігли діти, а потім і дорослі. Під час бігу через певні відстані були влаштовані пункти фарбування, в яких організатори щедро посипали бігунів різними фарбами з величезних діжок. Бігти було весело і легко. Можливо це пов'язано з відповідним настроєм, а може і з добре підібраним плейлістом. Скажімо так, я пробіг значно краще ніж розраховував.
Після фінішу була купа конкурсів, майстер класи з різних танців. Ніхто не сумував....
Єдиним ВЕЛИЧЕЗНИМ мінусом цього всього було... сміття. :( Фарби давалися у поліетиленових пакетах з Zip Lock. Ну а наші люди рідко коли шукали смітники, щоб викинути пусті пакети.... то ж весь пісок був щедро перемішаний з пакетами :(
Взагалі ColorRun дуже сподобався. Він дуже сприяє популяризації бігу серед всіх верств населення. Та і просто є веселим та активним відпочинком!
Ріг. Взагалі-то я навіть не знаю, чи можна було його вивозити з Ірландії. Це вже зараз у мене іноді виникають сумніви, чи законно це було, а тоді навіть не замислювався. Але, як би там не було, ріг я привіз.
Спершу він у мене просто валявся дома і я його перекладав з місця на місце. Навіть не знаю чому, але його було приємно тримати в руці. І от одного разу він мені намуляв очі так, що я взяв його на роботу. Я хотів показати його нашому майстру на всі руки, щоб він оцінив, чи можна з нього зробити щось корисне?
От так я і втратив ріг. Натомість отримав НІЖ, рукоятка якого виконана з рогу! Лезо виготовлено з клапана автомобільного двигуна. От... тепер не знаю як віддячити. Хоча знаю, але підозрюю, що буде відмовлятися.
|
|
Волонтерство. Як я вже писав, участь у волонтерському проекті дуже сподобалася. Скажу більше, коли я повернувся, то майже зразу почав шукати проекти на наступну мою відпустку. Знову кляв візи, бо через них багато проектів були малоймовірними. Були два проекти у безвізовій Сербії, але дорога була занадто дорогою.
Пошуки проектів в Україні теж результату не дали. У розмові з дівчатами з СВІТ-Україна, я дізнався, що вони як раз закривали сезон.
От так блукаючи Internet'ом я і натрапив на сайт Національного природного парку "Тузловські лимани", який знаходиться в Одеській області поблизу міста Татарбунари. У них на сайті був перелік напрямків та контакти. На жаль теж невдало. Вже потім я згадав, що чув про цей національний парк у новинах. Про запеклі суперечки між новою дирекцією національного парку та рибалками на чолі з попереднім головою цього ж таки національного парку. Я поговорив з нинішнім головою національного парку, але він, посилаючись на те, що він не зможе забезпечити мені безпеку, запропонував перенести волонтерську роботу на наступний рік. Хоча, судячи з новин, я сумніваюся, що щось буде.
Тож... продовжуємо моніторити www.workcamps.info для майбутніх проектів!