Дорога до аеропорту була тиха і спокійна, я сидів, уткнувшись в книжку, і навіть не збагнув, що дівчата, які сіли поряд, російськомовні. Це виявилося, вже коли я виходив і заховав книжку. Для зупинки в аеропорту автобус їде спочатку в глиб Тівата до імпровізованого автовокзалу (земельна ділянка за парканом), а потім вже повертається у бік Котора та Будви і висаджує бажаючих біля аеропорту.
В аеропорту була купа людей, бо проходила реєстрація на декілька рейсів. Ще у Львові, коли я дізнався про зміну розкладу, я вирішив, що проведу вечір/ніч на пляжі біля аеропорту. Тож, коли я вийшов з аеропорту, я почав роздивлятися, як саме можна потрапити на узбережжя. Вздовж злітної смуги нема сенсу йти, вона декілька кілометрів, то ж я повернувся трохи назад по шосе у бік центра Тівату. Зліва знайшов дорогу, яка мене цікавила. Біля самої злітної смуги рух обмежується шлагбаумами, але я не бачив, щоб вони працювали.
Вийшов я до свого омріяного місця... і зрозумів, що плани треба буде міняти. Узбережжя нагадувало звалище: купи сміття, тара від якоїсь автохімії... Узбережжя було таким, що до моря підходити не було жодного бажання. Ставало зрозумілим, чому всі місцеві їдуть далі вздовж злітної смуги, а не залишаються тут.
Там же поряд знаходився Marina Restaurant зі своїм пляжем. Ну хоча пляжем це важко назвати, але все ж таки. Він був майже пустий. Ресторан... я навіть не зрозумів, чи працює він. Він був схожий на будинок з вестернів, як зовні, так і атмосферою... вітер хитає старі дверцята, нікого не має...
Я залишився там деякий час з двох причин. По-перше, через злітно-посадкову смугу. Я вже зрозумів, що тут будуть злітати літаки і чекав цього. По-друге, через краєвид, коли буде сідати сонце. Принаймні я очікував, що він тут буде непоганий.
Це щось неймовірне, бачити, як літак несеться на тебе, за кілька секунд минає декілька кілометрів злітної смуги (з борту літака ця відстань взагалі не відчувається), а потім ця багатотонна махіна невимушено відривається від землі і стрімко злітає, набираючи висоту. Я хотів зняти це на відео, або принаймні на фото, але було страшно. Справа в тому, що сам аеродром має огорожу, ну і, звісно, злітно-посадкова смуга теж. Але саме там, де над нею пролітають на низький висоті літаки, огорожа була звалена і висять повідомлення не знаходитися там під час зльоту. Я спочатку підозрював, що це через турбіни літаків, але я вже потім переконався, що мені можна було не лякатися, підходити до огорожі ближче і знімати без обмежень. Це сталося тоді, коли милуватися літаками прийшли місцеві. Мати з двома дітьми. Вони стояли прямо по ходу руху літака і були 100% задоволені місцем. На жаль, це був останній літак, який був в аеропорту. :(
Вже темніло, сонце почало хилитися до обрію. Я почав милувався тим, як сідає сонце, та робити фотографії. Як на мене, краєвид не менш вражаючий ніж на острові Святого Ніколи.
|
|
Коли сонце повністю сіло, я почав потихеньку збиратися до аеропорту. Ночувати тут було і не дуже приємно і, як я став відчувати, досить прохолодно. Дорога до аеропорту зайняла небагато часу.
Ну от нарешті я в аеропорту! А там НІКОГО! Я був такий радий, що не можна передати словами. Вмостився, дістав трохи попоїсти, дістав книжку... і приготувався приємно провести час... Як кажуть "нічого не віщувало біди".
Сиджу читаю, нікого не чіпаю. Аж тут до мене звідкись йде охоронець. Нічого особливого, я приготував паспорти та квиток.
Я не зможу точно відтворити нашу бесіду. Але підсумовуючи. Охоронець мене виставив за двері аеропорту тому, що аеропорт вночі не працює. Те, що у мене, фактично, вночі починається реєстрація, те що ніде в самому аеропорту не написано години роботи/не роботи, та що там в аеропорту, я взагалі не бачив будь-яких згадок про неробочу ніч аеропорту в Тіваті, його все це не цікавило. Порадив дістатися до Тівату і там зняти помешкання до ранку.
Тож я про всяк випадок, може комусь буде в нагоді:
*** АЕРОПОРТ ТІВАТА ВНОЧІ ЗАЧИНЕНО!! ***
*** АЭРОПОРТ ТИВАТА НОЧЬЮ ЗАКРЫТ!! ***
*** TIVAT'S AIRPORT IS CLOSED AT NIGHT!! ***
*** TIVAT DEL AEROPUERTO CERRADO EN LA NOCHE!!***
*** TIVAT FLUGHAFEN IST NACHS GESCHLOSSEN!! ***
Вже по поверненню, я знайшов згадку, що аеропорт у Подгориця використовується більше для регулярних перевезень, а аеропорт у Тіваті більше для чартерів. Але ж це не означає, що аеропорт зачинено вночі!
З аеропорту я вийшов трохи приголомшений. Я не знав, що тепер робити? Можна було йти до Тівату а там шукати житло, так як порадив охоронець. Але у більш-менш житлових районах я буду вже приблизно о 23. Піднімати людей, селитися на 3-4 години, платити за "апартаменти" 15-20 євро, а потім вночі діставатися до аеропорту?... При чому, що нема ніяких гарантій, що вдасться знайти житло швидко. Нее... Це не для мене.
Можна повернутися до кафе Marina Restaurant і провести ніч на березі моря на якомусь пляжному лежаку. Але з моря почало йти холодно повітря. Крім того, коли я йшов від кафе, на скільки я зрозумів, туди приїхав охоронець на ніч. Тож буду змушений турбувати його, якщо піду туди.
Третій варіант - еммм... ну не буду називати це бомжування. Скажімо так - зачекати відкриття аеропорту під дверима... Для цього біля аеропорту були створені всі умови - велика галявина та велика купа (а я от не міг зрозуміти раніше навіщо він тут) картону від коробок. То ж виявилося, що я не перший, хто змушений так чекати відкриття аеропорту.
Очікування відкриття аеропорту було трохи одноманітним, я намагався з цим боротися. Бо одноманітність робить плин часу дуже повільним. То ж спочатку я тільки читав, сидячі на рюкзаку. Потім почав шукати на зоряному небі супутники, на щастя воно було чистим. Холодний вітер з моря змусив періодично проводити розминку. Точніше, вітер був не холодний, а швидше вологим, якою було б ночівля на пляжі без багаття мені важко уявити... Потім це в мене почало відбуватися по колу: читання - супутники - розминка - читання -...
Серйозно я трохи перелякався, коли до будинку аеропорту приїхала машина поліції. Так я розумію, що то може перевірка, може напарник, може ще 100 причин, чого машина поліції приїхала до аеропорту вночі. Я тоді реально перелякався, бо думав, що за мною. Я не знав, чи законна така ночівля під будівлею аеропорту. Може це вважається бродяжництвом і мене зараз відвезуть до відділку поліції "до з'ясування обставин"...тобто літак я пропущу. І грошей на квиток у мене не вистачить, крім того, що це ж чартери, а не регулярні перевезення, чи можна купити квиток на чартер і взагалі чи є каси в аеропорту?.. От такі жахіття промайнули у мене в голові одним потоком. То ж я крім бродяжництва... бомжування... очікування відкриття аеропорту ще й переховувався від поліції.... намагався зробити зустріч з поліцією менш вірогідною.
Коли почало сходити сонце, до аеропорту почали приїжджати інші пасажири на таксі. Судячи з того як вони тарабанили у скляні двері та заглядали всередину, вони теж були здивовані режимом роботи аеропорту...
Ще через деякий час відкрили аеропорт і романтика закінчилася. До приміщення разом зі мною увійшло декілька сімей, які приїхали на таксі. Почався обмін враженнями. Вони купували повні тури, а не тільки квитки, як я. З того, що я почув, то радий, що вибрав саме такий тип відпочинку - сам по собі. А люди були прив'язані до конкретних віл та готелів, до конкретного харчування і місцевості. Скажімо так, задоволених було мало.
Почалася реєстрація. Почали під'їжджати автобуси з туристами. Далі все було буденно.. черги, паспортний контроль, митний контроль, зал очікування. Обмін враженнями між відпочиваючими. Буденність розрядив кадр, який "забув" викласти з ручної поклажі керамічного ножа...
Після зльоту літак зробив прощальне коло над Будванською затокою і ми полетіли додому.